Скарбничка вчителя

 

 

 

Творча робота

Тема : ” Перспективні  напрями впровадження сучасних технологій навчання ”

Добровольської Світлани Єгорівни

У нашій країні фізика займає особливе місце серед шкільних дисциплін. Вона створює в учнів уявлення про наукову картину світу, формує у них творчі здібності, сприяє вихованню освіченої особистості, що являється основною метою навчання і може бути досягнуто тільки за умов, що в процесі навчання буде сформований інтерес до знань. Традиційна система організації навчально-виховного процесу знаходиться в протиріччі з законами і закономірностями психофізіологічної діяльності людини. Учні та вчителі відчувають постійне перенавантаження. Підручники насичені науковими термінами, вирізняються складністю викладання матеріалу. Учнів знайомлять з темами, які, можливо,  і цікавлять їх, але які вони не можуть серйозно осмислити, зрозуміти і оцінити.

         Випускник середньої школи повинен бути соціально адаптованим у суспільстві. Тому головним завданням освіти є не просто дати учневі міцні знання, але й сформувати вміння самостійно їх одержувати, аналізувати, використовувати на практиці та орієнтуватися в потоці різноманітної інформації. Тому на сьогодні актуально вивчати та досліджувати ідеї зарубіжної педагогіки з ціллю впровадження їх у практику українських педагогів.

  „ Школа, якою вона постає нині перед нами, вичерпала себе. Будь-яка спроба               поліпшити – а по суті втримати – сучасну систему  освіти лише відсуває її передсмертні корчі, непомірно збільшуючи фінансові та соціальні витрати...Ми повинні змінити нашу національну освітню мету: треба не модернізувати школу, а споруджувати щось поза нею – назвемо це меташколою”:- такий висновок зробив американський вчений Джордж Леонард понад 10 років тому. Відтоді американські педагоги зробили серйозні кроки на шляху до омріяної меташколи, суть яких виражається терміном „революція в навчанні”. Певні трансформації традиційного освітнього середовища та радикальна зміна стилю педагогічного мислення відбувається і в педагогів України.

 Назріла необхідність готувати на уроці суб’єкта, творчо активну особистість, зацікавлену у все більш самостійному пізнанні, що тісно пов’язана з розробкою і впровадженням в учбовий процес нових педагогічних технологій, які потребують високої кваліфікації вчителя., готовності  вчителів - предметників  до роботи з комп’ютером на базовому рівні.

   У багатьох країнах світу давно зрозуміли, що майбутнє за тією цивілізацією, яка максимально забезпечить розвиток інтелектуального та творчого потенціалу своїх громадян шляхом використання інноваційних технологій. Це має прагматичне значення, оскільки в умовах глобалізації воно стосується історичного розвитку суспільства та перспектив «високих технологій». Давно відомі і використовуються в освітніх закладах педагогічні технології Вальфдорської педагогіки Р. Штейнера, технології саморозвитку М. Монтессорі, проектна технологія Дж. Дьюі, В. Кільпатрика, «Школи завтрашнього дня» Ховарда, ігрові технології навчання та інші. Під час їх аналізу слід виявити ознаки тих, які в найбільшій мірі сприятимуть досягненню тих цілей, які стоять сьогодні перед учителями фізики.

   Як зазначають психологи, найміцнішими знання будуть тоді, коли дитина здобуває їх шляхом власного відкриття. Тому у викладанні фізики можна використовувати метод навчання через ”відкриття”, запропонований американським психологом Дж. Брунером. Учні в результаті зроблених ними „відкриттів” підходять до інформації вибірково, враховуючи розв’язки конкретних проблем. 

    Крім того, є ще декілька важливих якостей методу „відкриття”:

1.     Навчання через власне відкриття робить учня менш залежним від похвали вчителя і батьків або прагнення уникнути невдачі. Його дії мотивуються внутрішньо, бо власне відкриття є винагородою самою по собі.

2.     Зусилля, прикладені в процесі відкриття, сприяють розумінню суті відкриття. Крім того, чим більше досвіду у „відкритті”, тим більша ймовірність того, що учень систематизує свій досвід у загальний метод дослідження, що сприятиме його подальшому навчанню, розвиватиме пізнавальну активність та творчі здібності.

3.     Знання, здобуті самостійно, зберігаються довше і організовані відповідно до інтересів учня.

   У другій половині 90-х років англійські дослідники М.Шейєр, Ф.Едей та

К.Єйтс створили методику САSЕ, що включає п’ять етапів:

1.     Підготовка до створення конфлікту. Постановка складної пізнавальної задачі та мотивування учня до її розв’язування.

2.     Виникнення конфлікту. На цьому етапі виникає необхідність розв’язання пізнавальної задачі, поступово усвідомлюється її доступність при напруженні розумових сил та при певній допомозі з боку вчителя чи однолітків.

3.     Конструювання нових мислительних операцій. Спеціально підбирається низка запитань, що ставить учитель, спонукаючи до усвідомлення причин конфлікту.

4.     Осмислення труднощів, що виникли в процесі мислення, та шляхів їх подолання.

5.     Перенесення способів розв’язання конкретної пізнавальної задачі на нові типи задач або на нові галузі знань.

На думку вчених, ця методика може з успіхом застосовуватись у навчанні фізики, бо здобуті знання при розв’язанні конфліктних ситуацій сприяють підвищенню якості розв’язання ними задач.

  Сьогодні у школах успішно застосовується  метод проектів, представники якого відстоюють принцип навчання «за допомогою діяльності», розглядаючи її як вид свідомої самостійної дослідницької роботи, у якій учень виступає активним учасником. В основі цього методу лежить не інформаційний підхід, орієнтований на розвиток пам’яті, а діяльнісний, спрямований на формування комплексу розумових здібностей, необхідного для виконання  дослідницької роботи.

     Один із основоположників цієї технології американський філософ і педагог Дж. Дьюі та його учень В.Кілпатрик . Вони увели в педагогіку поняття «проекту» і проголосили основним завданням школи виховання вільних громадян, яке має здійснюватися під час розробки учнями системи цільових проектів. При цьому визначили чотири переваги використання цього методу у навчанні:

-         втілення ідеї у зовнішню форму;

-         отримання естетичної насолоди;

-         подолання інтелектуальної перепони;

-         здобуття нових знань та досвіду.

    Застосування проектної технології у навчанні фізики суттєво змінює характер взаємодії вчителя та учня, їх обов’язки як членів навчально-виховного процесу. Вчитель, при такому підході,  перетворюється на консультанта, порадника, координатора, який пропонує учням свою думку. Важливим  питанням під час застосування проектної технології навчання фізики є розробка тематики проектів. Вона має бути такою,  щоб:

-         поглиблювались знання учнів про об’єкти досліджень;

-         враховувались нахили і  інтереси школярів;

-         розкривались і розвивались здібності учнів;

-         досліджувались соціально значущі питання;

-         учні залучались до  декількох видів діяльності;

-         удосконалювались когнітивні вміння і розвивалася цілісно-емоційна сфера школяра;

-         збагачувалися знання з фізики.

  Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність-індивідуальну, парну, групову, яку буде виконано протягом визначеного часу, та у певній послідовності , а саме:

Послідовність виконання проекту

№	Етапи роботи	Зміст діяльності динамічних груп	Функції консультанта
1	Підготовка до проектування. Визначення теми, мети й завдань проекту.	Обговорення в групах теми  дослідження ,пошук необхідної додаткової інформації, визначення мети і завдань	Характеристика методу проектів, ознайомлення зі змістом проекту, мотивація пошуку, допомога в постановці завдань
2	Планування	1.Вироблення плану дій: ·        Визначення джерел інформації ·        Вибір способів збирання інформації ·        Вибір методів аналізу інформації ·        Вибір засобів презентації результатів ·        Розподіл завдань між членами проекту      2.Планування завдань	Висунення пропозицій, ідей корекція плану та завдань
3	Дослідження	·        Збирання інформації ·        Вирішення проміжних завдань ·        Анкетування ·        Робота з літературою	Спостереження за роботою, непряме керування діяльністю (поради, консультації)
4	Результати	·        Аналіз інформації ·        Формулювання висновків	Корекція підсумкових матеріалів, спостереження за ходом обробки результатів
5	Оформлення звіту. Підготовка до презентації.	·        Узагальнення та класифікація зібраних матеріалів ·        Виготовлення ілюстративного матеріалу ·        Підготовка презентацій	Консультування, корекція
6	Презентація	·        Показ результатів	Сприйняття звіту, постановка доцільних запитань
7	Оцінка проектної діяльності та її результатів.	·        Колективне обговорення	Оцінка творчого потенціалу звіту
8	Післяпроектні дії	·        Корекція ·        Використання проектних результатів

Важливим у складанні проекту е вибір теми. Необхідно враховувати при цьому:

·        Важливість і актуальність проблеми

·        Можливе зацікавлення учасників проекту

·        Обгрунтованість практичного  вирішення

Сучасні досягнення науки і техніки вимагають сучасних уроків, тому у сучасних реаліях найбільш актуальним стало вміння користуватися інформаційними технологіями, а культура спілкування з комп’ютером стає частиною загальної людської культури. У високорозвинених країнах уміння поводитися з комп’ютером та використання його в роботі вже стало необхідним практично для всіх дорослих та дітей, що знайшло своє відображення і в системі закладів освіти цих країн, а наша держава  лише інтегрується в європейське співтовариство, тому актуальною  проблемою розбудови національної освіти нашої країни є  проблема впровадження заходів, спрямованих на формування інформаційної культури. Ця культура передбачає знання основних можливостей комп’ютера, вміння керувати його діями, відшукувати інформацію, опрацьовувати її за допомогою комп’ютерної техніки. Формування інформаційної культури неможливо без формування певного стилю мислення , який виявляється у вмінні мислити водночас аналітично, логічно і образно чого можна досягти  при використанні мультимедійних засобів на уроках фізики. Розглядати їх можна як комп’ютерну підтримку уроків фізики, не виключаючи їх  до експериментальної частини. Поєднання комп’ютерних технологій з іншими методами викладання фізики дають бажаний результат: високий рівень засвоєння фундаментальних знань і усвідомлення їх практичного застосування.

Електронні підручники, які містять текстовий та ілюстративний матеріал з кожної теми, динамічні моделі, відео матеріали, звуковий супровід дають змогу проводити заняття на високому науковому та емоційному рівні.

 Мультимедійні засоби посилюють в учнів бажання здійснювати пізнавальну діяльність, осучаснюють предмет, роблять його більш наочнішим. Вони дають змогу відтворити фізичні процеси, про які на уроках можна говорити, звертаючись лише до уяви учнів, спираючись на їхнє абстрактне мислення. Наприклад: постійний і змінний струм, хвильові процеси, питання, пов’язані з існуванням електричного і магнітного полів та інші.

  Для вивчення і оцінювання знань учнів з фізики також можна використовувати технологію навчального портфоліо, яка запозичена  з досвіду роботи вчителів США   і полягає в тому, що учень, готуючись до тематичної атестації, накопичує певний матеріал і збирає його в окрему папку, до якої входить колекція учнівських робіт, яка демонструє  навчальні результати і свідчать про зусилля, прикладені для їх досягнення.

   До складу портфоліо можуть ввійти:

1.     Опорний конспект;

2.     Підібрані запитання або складені чи розв’язані самостійно тести до теми;  

3.     Повідомлення, реферат чи прилад, в основу якого покладене вивчене явище;

4.     Творчі роботи учнів (проекти, твори, казки, вірші, і т.д.)

5.     Лабораторні роботи з даної теми та домашні експериментальні завдання;

6.     Розв’язані різнорівневі задачі;

7.     Перелік цілей, яких учень хотів би досягти після вивчення теми;

8.     Рефлексія (самоаналіз результатів власної діяльності). 

   Технологію портфоліо можна розглядати як  інструмент, спрямований на самопізнання учня внаслідок самооцінки власної праці, котрий дає змогу учням повторити і закріпити вивчений матеріал, вчить їх аргументації, обґрунтуванню власних думок, систематизації знань. Працюючи за даною методикою, діти  вчаться адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання та використовувати їх на практиці.   Використання на практиці різноманітних освітніх технологій є результатом творчого підходу педагога до справи.

Наступна технологія -  розливальне навчання центральною ланкою якого є формування мислення учнів. Воно може здійснюватись на основі проблемного навчання, запозиченого зі спадщини англійських педагогів. Джерелом створення проблемної ситуації може бути демонстраційний фізичний дослід. Він є обов’язковою умовою, а не доповненням до пояснення вчителя під час викладання фізики. Чим більше дослідів, тим більше проблемних ситуацій, аналізу, аналогій, застосування прийомів логічного мислення, здатності до творчості. Проблемний дослід – це підґрунтя для подальшого вивчення явища й закономірностей. Ефективний дослід здатний пробудити в учнів інтерес до фізики і з цим треба рахуватися, так як останнім часом інтерес учнів до точних наук спадає. Фізичний експеримент спрямовує зусилля учнів на розвиток технічного мислення, а відповідно й на формування технологічної грамотності, створення умов для пропаганди фізики як основи техніки і технологій.

         Технічна творчість як одна із інноваційних технологій є підґрунтям для створення нового на уроках фізики,  включає в себе процеси мислення, які дають змогу удосконалювати існуючі або створювати нові технічні системи, опановувати учнями наукові факти і фундаментальні ідеї, усвідомлювати  суть понять і законів, принципів і теорій, які дають змогу пояснити перебіг фізичних явищ і процесів, з’ясувати їхні закономірності, охарактеризувати сучасну фізичну картину світу, оволодіти основними методами наукового пізнання і використати набуті знання в практичній діяльності.   Для процесу технічної творчості характерна наявність проблемної ситуації, тобто невідповідності між особистими або суспільними потребами і реальною дійсністю. Винахідник усвідомлює і опрацьовує дану ситуацію, в результаті чого виникає винахідницька задача. Важливість цих задач при вивченні фізики для розвитку творчих здібностей учнів відмічали Г.С.Альтшуллер,  П.Амнуел, Т.Є.Гнєдіна, М.Л. Злотін, А.В.Зусман, Г.І.Іванов, А.А.Давиденко та інші.

Останнім часом інтерес учнів до вивчення фізики зменшується, тому залучення їх до вирішення винахідницьких задач з метою підвищення їх мобільності виглядає принципово важливим.

Винахідницькі задачі у процесі навчання спрямовані на формування в учнів системи знань, умінь і навичок на різних рівнях їх засвоєння;  на формування діалектико-матеріалістичного світогляду, пізнавального інтересу і навичок навчальної праці, на виховання гуманістичних поглядів і переконань, а також моральних якостей особистості людини; на розвиток науково-теоретичного мислення, на формування прийомів ефективної розумової діяльності; на встановлення рівнів навченості, здатності до самостійного вивчення фізики.

Основною навчальною літературою з фізики в школі є підручники і збірники задач, що містять багато корисних для учнів вправ. Розв'язуючи їх, вони можуть закріпити свої знання та набути певних навичок. Однак, більшість таких задач, на жаль, потребують формального розв'язування, що з часом спричиняє зниження інтересу до вивчення предмету. Щоб запобігти цьому, вчитель може обрати різні шляхи розвитку пізнавального інтересу учнів. Один з них – формування вміння учнів знаходити задачі навколо себе: у побуті, природі, повсякденному житті, кінофільмах, і т.д. Процес формулювання і розв'язування задачі можна зробити творчим, кожного разу відкриваючи і досліджуючи  разом з учнями щось нове, незвичайне, збуджуючи їх уяву та інтерес до навколишнього світу, розвиваючи конвергентне і дивергентне мислення.

На уроках фізики можна використовувати задачі, сформульовані вчителем або придумані самим учнем. Для прикладу розглянемо деякі з них.

Задача 1. Як, не торкаючись до стоячої на столі посудини, видалити з неї воду?

Можливі розв’язки:

-         дочекатися, доки вода випарується;

-         нагріти посудину, таким чином прискорити процес випаровування;

-         помістити в посудину губку;

-         помістити в посудину кінець довгої резинової трубки, другий її кінець помістити нижче рівня поверхні рідини і видалити повітря з трубки, - вода витече;

-         помістити в посудину трубку, другий кінець якої опустити в резервуар з низьким тиском. Під дією атмосферного тиску вода переллється в резервуар.

Задача 2. Як розділити льодяний куб на дві рівні частини?

Можливі розв’язки:

-         відтопити половину;

-         розтопити куб, розділити воду пополам, заморозити отримані половинки; 

Задача 43. Як швидше наповнити відро під дощем?

Можливі розв’язки:

-         поставити відро під стік біля будинку. Там вода збирається з великої поверхні даху;

-         опустити у відро одним кінцем полотно тканини, другий її кінець підвісити. Збільшується площа водозбору.

-         помістити в центр відра декілька однойменних зарядів. В результаті траєкторія руху краплин зміниться;

Задача 4. Як забезпечити присутність молекул води на висоті 1 см над поверхнею води в посудині? 

Можливі розв’язки:

-         нагріти воду;

-         помістити в посудину губку. Молекули води піднімуться по капілярам;

-         помістити в воду лід: він плаває в воді, відповідно, можна підібрати такий шматок, котрий буде виступати над поверхнею на 1 см, а лід – це також вода;

-         нічого не робити. Вода випаровується при будь-якій температурі, відповідно, над поверхнею, є хоча б одна молекула Н₂О.

Такого роду задачі можна запропонувати учням під час вивчення відповідних тем в кінці уроку, виділивши на їх розв’язання 5-7 хвилин, або як домашнє завдання. Так як будь-яка робота повинна мати сенс, інтерес дітей треба стимулювати оцінкою. Якщо задача була задана додому, то за п’ять різних розв’язків пропонується оцінка високого рівня, за кожні два додаткових розв’язки – додатковий бал. Якщо задача розв’язувалася у класі, то оцінюються найактивніші учні.

 Розв’язування на уроці винахідницьких задач позитивно впливає не тільки на  учнів, які  розвивають свої здібності, а й на якість засвоєння навчального предмету,  оскільки матеріал розуміється і закріплюється  на творчому рівні. Виконання таких завдань досить корисне для здоров’я школярів, так як у процесі роботи однаково задіяна права і ліва півкуля головного мозку, що зменшує інформаційний стрес, вносить в урок емоційність, радість творчості.

            Таким чином  відбувається вихід із системи даного навчального предмету в різні області людських знань і людської діяльності, що сприяє формуванню у дітей цілісної картини світу, готовності відкидати традиційні погляди на отримання нових нетрадиційних результатів. Формується соціальна мобільність учня, яка проявляється : в умінні приймати рішення в новій ситуації; у здатності застосовувати різні методи отримання знань; в можливості опановувати «технологію творчості»; за необхідністю приймати рішення в новій ситуації з декількома невизначеними параметрами. Тому одним із напрямів реформування   фізичної освіти України є модернізація  навчального процесу, пошук і застосування нових методів і технологій, що сприятимуть розвитку творчих можливостей дітей, навчанню їх самостійно здобувати знання, працювати творчо. Як показує досвід зацікавленість вихованців у науково-дослідницькій діяльності на уроках фізики з використанням новітніх технологій  має своє подальше продовження під час навчання у вищих навчальних закладах.

Література:

1.     Альтшуллер Г.С. И тут появился изобретатель. – М.: Детск. лит-ра, 1989. – 141 с.

2.     Віднічук М. Технології технічної творчості. Ч. 1, 2. – К.: Ред.. загальнопед. газ., 2004. – 112с. – (Б-ка «Шк. Світу»)

3.     Сорокин П.А. «Человек. Цивилизация. Общество», М. 1992 г., с.298.

4.     Горзій І.А. Формування мобільності учителя та учня під час вивчення фізики\\Матеріали всеукраїнської науково-методичної конференції «Вплив глобалізації на розвиток особистості засобами природничо-математичних дисциплін»\Наук. ред. Юзбашева Г.С. Херсон: Айлант. – 2008, Випуск 11. – 314 с.

      5.Концепція змісту освіти для європейського виміру України [Електронний   

         ресурс]. Доступ НТТР: http://osvita-ua.net/school/school_today/

      6.Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект / Посібник для вчителів

         і студентів / В.Д. Шарко. – К.: Видавництво «Фенікс»,2006. – 224 с.

      7. Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології / Н.М.

         Островерхова. – К.: Фірма «ІНКОС», 2003. – 352 с.